urn:lj:livejournal.com:atom1:kadettka_ua kadettka_ua kadettka_ua 2007-11-02T11:11:24Z urn:lj:livejournal.com:atom1:kadettka_ua:3785 2007-11-02T11:08:27Z 2007-11-02T11:11:24Z Янка - Нюркина песня як цікаво реагує світ/реальність на людські бажання! тільки бажання має бути справді сильним, з тих, що їх французи звуть idee fixe. <br />як я писала у російськомовному жж, мені просто шалено хочеться заспівати, а може, й записати одну пісню з жіночим багатоголоссям. і от реальність (чи то віртуальність?) якимось дивним, зовсім незрозумілим мені чином, дістає зі своїх глибин справжній подарунок - жж моєї подруги дитинства, з якою ми колись разом вчилися у школі мистецтв і співали в хорі. і без хору теж співали :))<br />звісно, я розумію, що пройшло багато часу з тих пір, як ми загубилися у вирі життя, у кожної свої інтереси, коло спілкування тощо; розумію й те, що навряд чи ми знову заспіваємо разом, але все одно - надзвичайно, невимовно приємно знову зустрітися, нехай і у вигляді електронних нотаток. <br />тож рада привітати <span class='ljuser ljuser-name_strybunochka' lj:user='strybunochka' style='white-space: nowrap;'><a href='http://strybunochka.livejournal.com/profile'><img src='http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif' alt='[info]' width='17' height='17' style='vertical-align: bottom; border: 0; padding-right: 1px;' /></a><a href='http://strybunochka.livejournal.com/'><b>strybunochka</b></a></span>&nbsp;:)&nbsp;&nbsp;<br />до речі, саме вона колись розкрила для мене красу живої української мови :) <br /><br />ps&nbsp;<br />між іншим, <span class='ljuser ljuser-name_amazonen' lj:user='amazonen' style='white-space: nowrap;'><a href='http://amazonen.livejournal.com/profile'><img src='http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif' alt='[info]' width='17' height='17' style='vertical-align: bottom; border: 0; padding-right: 1px;' /></a><a href='http://amazonen.livejournal.com/'><b>amazonen</b></a></span>, ти теж знайома зі&nbsp;<span class='ljuser ljuser-name_strybunochka' lj:user='strybunochka' style='white-space: nowrap;'><a href='http://strybunochka.livejournal.com/profile'><img src='http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif' alt='[info]' width='17' height='17' style='vertical-align: bottom; border: 0; padding-right: 1px;' /></a><a href='http://strybunochka.livejournal.com/'><b>strybunochka</b></a></span>в реалі :) urn:lj:livejournal.com:atom1:kadettka_ua:3444 2007-06-02T16:47:45Z 2007-06-02T16:50:49Z шановні читачі, а хто що думає щодо потягу до представників/представниць власної статі? <br /><br />про кохання тут не йдеться - тому що, як правильно відмітила <span class='ljuser ljuser-name_lugovskaya' lj:user='lugovskaya' style='white-space: nowrap;'><a href='http://lugovskaya.livejournal.com/profile'><img src='http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif' alt='[info]' width='17' height='17' style='vertical-align: bottom; border: 0; padding-right: 1px;' /></a><a href='http://lugovskaya.livejournal.com/'><b>lugovskaya</b></a></span>, "якщо я _кохаю людину_, то мені байдуже, хлопець це чи дівчина" (таню, перепрошую, якщо спотворила думку - цитувала, як запам'ятала).<br /><br />прошу, висловлюйте ваші "за" та "проти" :) urn:lj:livejournal.com:atom1:kadettka_ua:3243 2007-05-02T20:21:37Z 2007-05-02T20:21:37Z поновлюючи юзерпики на <span class='ljuser ljuser-name_kadettka' lj:user='kadettka' style='white-space: nowrap;'><a href='http://kadettka.livejournal.com/profile'><img src='http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif' alt='[info]' width='17' height='17' style='vertical-align: bottom; border: 0; padding-right: 1px;' /></a><a href='http://kadettka.livejournal.com/'><b>kadettka</b></a></span>, впіймала себе на конструюванні жахливого словосполучення "підфайнтьюнити емоції". має присмак чогось моторошоно-термінаторського. я вже не кажу про чисто мовні аспекти... urn:lj:livejournal.com:atom1:kadettka_ua:2876 2007-03-30T19:15:19Z 2007-03-30T19:23:46Z та й пішла спати :)<br />сама.<br />у величезному ліжку, де вільно почуваюся навіть лежачи впоперек.<br />на чудовому найжорсткішому в світі матрасі, від якого ніколи не болить спина.<br /><br />не знаю, яку пику почепити на цьому записі:<br />цю? <img src="http://pics.livejournal.com/kadettka_ua/pic/00004xe6"><br />а може, цю? <img src="http://pics.livejournal.com/kadettka_ua/pic/00005gdx"><br />чи оцю? <img src="http://pics.livejournal.com/kadettka_ua/pic/000061rk"><br />почеплю нову. її звуть Sugar. <br />якщо вона вам когось нагадує - то лише збіг обставин. urn:lj:livejournal.com:atom1:kadettka_ua:2662 2007-02-19T20:30:46Z 2007-02-19T20:30:46Z підходить до мене сьогодні один колега і каже:<br />- олю, а чи не могла б ти піти зі мною в обід до магазину вибрати мені сорочку?<br />- чом би й ні? - відповідаю. - можу.<br />дивне відчуття: чоловікові одяг вибирала, бойфрендам теж, а от колезі - ніколи.<br />так, все колись трапляється вперше... urn:lj:livejournal.com:atom1:kadettka_ua:2468 2007-01-25T22:44:26Z 2007-01-25T22:44:26Z сьогодні зрозуміла, що отримати відмову - це дуже, дуже добре. відмова дає свободу та політ тоді як згода, навпаки, тягне додолу каменем на шиї. <br />відмова подібна до розстрілу або інфаркту: у першу мить гірко та нестерпно боляче, а потім - майже зразу - відчуваєш, як відростають крила... а в голові закільцьовано крутиться: "я свабодєн / словно птіца в нєбєсах..." і далі за текстом.<br /><br />"давай зустрінемося сьогодні ввечері?" - "ой ні, я не можу" - "шкода..." <br />"шкода" - це вголос, щиро вірячи у свої слова. "то й добре - маю вільного вечора для себе" - подумки, ледве встигнувши вимовити "а" у слові "шкода".<br /><br />якщо відмова подібна до наглої смерті, то вміння відмовляти - це мистецтво евтаназії, майстерність володіння мізерікордією. на жаль, я не маю хисту відмовника, і моя зброя - не витончений клинок а, в кращому випадку, якесь сільгоспзнаряддя. ага, "рижий-рижий-канапатий убіл дєдушку лапатай" - це про мене. не думаю, що зможу опанувати високу політику гречної відмови, тож, "дєдушкі", тримайтеся! моя лопата напоготові! :)<br /><br />і останнє. якщо вам відмовили, подякуйте так, як у давнину це робили засуджені до страти: "спасибі тобі, мій кате - ти відпускаєш мене на волю!"<br /><br />отже, спасибі вам - тим, хто коли-небудь мені відмовляв! urn:lj:livejournal.com:atom1:kadettka_ua:2091 2007-01-24T22:16:21Z 2007-01-24T22:16:21Z скажу банальність: можливості людського організму не мають жодних обмежень. більше того, життя-не-в-цейтноті - це і не життя зовсім, а так, животіння. <br />не хочу скніти у запліснявілих чотирьох стінах. не можу. <br />не знаю сильнішої насолоди - на межі з болем - ніж розривати час та простір, неначе болід, залишаючи місця, подіі, обличчя крихітними цятками далеко позаду. і ніколи не озиратися, бо ж минуле належить минулому. <br />іноді не вистачає волі, похапцем кидаю погляд через плече - і залипаю в цупких складках рутини. хвилини життя згаяно, але їх ще можна наздогнати... ковток повітря - і знову авто-робота-квиток-поїзд-харків-київ-літак-чотиригодинний сон, вперед, вперед, вперед - аж до швидкості світла, а як божа ласка, то й далі...<br />вірю, що там, де швидкість світла перестає бути виміром, існують інші - власні - швидкості. urn:lj:livejournal.com:atom1:kadettka_ua:1977 2006-12-02T10:10:14Z 2006-12-02T10:12:41Z учора мала діалог, приблизно такий:<br /><br />- як тобі кліп, про котрий я тобі казала?<br />- нормально, нічогенький такий.<br />- нічогенький - і все? дивно, а мене він, як то кажуть, зачепив за живе...<br />- не ображайся, ти ж знаєш, про смаки не сперечаються.<br /><br />я не ображаюся, бо, справді, уподобання - це індивідуально. просто коли "бере за живе" - це так класно, відчуття дуже схоже до... до приходу натхнення, мабуть... як би я хотіла, щоб воно могло передаватися... urn:lj:livejournal.com:atom1:kadettka_ua:1638 2006-12-01T22:10:27Z 2006-12-01T22:10:27Z давно збиралася написати, але якось руки не доходили. нічого особливого, так, окремі думки і враження від різних подій, але вони для мене важливі. <br /><br />отже, думковраження перше: напрочуд гарний вид - золоті хрести у низькому сірому небі, відображені в очах дорогої людини. <br /><br />і друге: днями говорила я з одним хлопцем, колишнім колегою. "знаєш, - сказав він, - коли я покидав Компанію, де ми працювали, я був втомлений, знесилений цілодобовою працею, ображений і навіть злий. але тепер, коли минули роки, я зрозумів, як багато дала мені Компанія. і зараз я готовий прийти до її Директора із доброю пляшкою та словами подяки". під останньою сентенцією можу підписатися обома руками. не думаю, що хтось із моїх тодішніх керівників-наставників читає жж, але все одно кажу: спасибі Вам, Артуре, Дмитре, Віко, за те, що саме з Вашої подачі я стала такою, яка є тепер. дякую й Вам, Сергію, обидві Олени, Марино, мої добрі друзі-співробітники... як прекрасно, що ми не втрачаємо зв'язку! і - шкода, що зустрічаємося так рідко... urn:lj:livejournal.com:atom1:kadettka_ua:1531 2006-11-09T18:56:03Z 2006-11-09T18:56:03Z якесь кіно з колонок сусіда <a href="http://pics.livejournal.com/kadettka_ua/pic/00003x42/"><img src="http://pics.livejournal.com/kadettka_ua/pic/00003x42" width="100" height="100" border="0" /></a> urn:lj:livejournal.com:atom1:kadettka_ua:1117 2006-11-08T21:59:15Z 2006-11-08T22:09:19Z тиша. усі сплять <a href="http://pics.livejournal.com/kadettka_ua/pic/0000218f/"><img src="http://pics.livejournal.com/kadettka_ua/pic/0000218f" width="75" height="100" border="0" /></a><br /><br /><br /><a href="http://pics.livejournal.com/kadettka_ua/pic/00001aew/"><img src="http://pics.livejournal.com/kadettka_ua/pic/00001aew" width="75" height="100" border="0" /></a> urn:lj:livejournal.com:atom1:kadettka_ua:795 2006-11-08T14:37:38Z 2006-11-08T14:37:38Z щось із "фльор" мугикається поставила собі ulead gif animator і зробила юзерпичку. ось таку (тиця пальчиком у знічену блакитну автівочку) :) urn:lj:livejournal.com:atom1:kadettka_ua:734 2006-11-07T14:08:20Z 2006-11-07T14:08:20Z великий кухоль кави може виправити найгірший ранок. навіть якщо цей кухоль - не твій. <br />я відчуваю, як терпкий аромат лоскоче ніздрі ще тоді, як тарас тільки з'являється у дверях нашого офісу-зали. фірмова синя порцеляна зовсім сховалася в його долоні і здається, що султан пари пливе у повітрі сам собою. <br />робоче місце тараса навпроти мого. ось він неквапно сідає, розмішує вершки - у гарячу гіркоту, розлиту в повітрі, вплітається крапля ніжності - і робить перший ковток. і посімхається. і я розумію, що всі так звані бізнес-проблеми - то пусте, минуще. вони розплавляться, як кубики рафінаду під гарячою ложкою, і зникнуть у молочно-коричневому водовороті.<br />так, кава у шефовому кухлі - це квінтесенція щастя. urn:lj:livejournal.com:atom1:kadettka_ua:319 2006-11-06T21:54:37Z 2006-11-06T22:11:01Z тиша. усі сплять тобі, мабуть, відомо, що в мене є ще один віртуальний щоденник. дехто знає, що їх у мене два. цей - третій.<br />і якщо перший блог відображає мене такою, яка я є, у другому - майже цілком таємному - я така, яку нікому не слід бачити, то в цьому журналі буде жити та дівчина, якою я б хотіла бути.<br />тут немає місця для песимізму та скигління, для сварок та бійок, для гарячих дискусій та запеклих суперечок. <br />сюди я приходжу відпочивати та насолоджуватися сонцем та теплом душі. тому, якщо ти згоден з моїм баченням - заходь, я тобі рада і<br /><br />давай проживемо цей день на світі так, неначе ми у Раю! :)